<< Главная страница

ШЕСТОДНЄВ IОАННА ЕКЗАРХА



Категории Природничо-Науковi Твори ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Пролог Чи є що краще для боголюбивих, нiж пам'ятати про Бога i його добрi справи? I якщо славний князь Сiмеон дотримується Божих заповiдей, щоб прикрасити й прославити себе, то й ми повиннi дотримуватися цього ж правила. Доброзичливий раб, бачачи добрi справи свого Господаря, не лише радiє сам i веселиться, а хоче, щоб i свiт про це дiзнався. Настiльки рум'яними, радiсними та веселими бувають тi, хто насичує себе питвом i ïжею! Але ще бiльше тi, хто живить себе думками. Такi люди нагадують орла, який не знає втоми в польотi. А радiсть не знає втоми i крила вiдрощує. I як же людям не радiти, коли осягнуть вони розумом, для кого це небо прикрашене сонцем i зорями, заради кого земля покрита садами, дiбровами й квiтами й увiнчана горами, для кого море i рiки i всi води, наповненi рибою, кому рай приготований? Це ж усе для них Самих! А ще треба i про те подумати, як вони (люди) самi створенi, в чому ïх покликання. Бог творив не так, як люди, що будують будинки чи кораблi, чи мiдники, чи золотарi, чи ткачi, чи кожум'яки, чи, скажiмо, художники. Тi створюють вироби, якi ïм потрiбно, за готовими зразками, запасаючись матерiалом i беручи знаряддя працi один у одного. Богу ж достатньо щось помислити, щоб те створити, чого ранiше не було. I йому для створення нiчого не потрiбно, а людськi ремесла потребують один одного. Керманичу потрiбен кораблебудiвник, i дроворуб, i коваль, i смолокур; сiячевi треба землю, рослини, насiння i воду для поливання. I для кожноï справи потрiбне своє знаряддя. А Творцевi не потрiбнi нi матерiали, нi знаряддя, а лише його воля. Iз створеного ним одне ми бачимо i вiдчуваємо, iнше — мислимо. Сфера мисленних творiнь — ефiр i небо. Одне — земне, друге — небесне. Якi належало, вiн i живi iстоти створив: однi вiдчуттєвi (матерiальнi), iншi мисленнi (iдеальнi, тут — ангели). Мисленним вiн дав для життя небо i ефiр (повiтря), а земним — землю i море. Деякi з мисленних створiнь спокусилися на зло i були вигнанi з небесних жител; Бог видiлив ïм частину в повiтрi й частину на землi — не для того, щоб вони робили зло, яке замислять проти людей (перешкоджає ïм у цьому ангельська охорона), але щоб з цiєï змiни було зрозумiло, яке зло тягнуть за собою гординя й обман. I створив вiн рiд вiдчуттєвих, подiливши ïх навпiл, зробив одних осмисленими i розмовляючими, а iнших безтямними. I пiдпорядкував безтямних iстот мислячому роду. Але деякi iз безсловесних капостi чинять i, опираючись, пiднiмаються на своïх володарiв. Але ж i володарi ïх те ж роблять: прийняли честь володiння розумом i словом i пiднялися на Творця свого. Звiдси зрозумiло, яке зло будь — кому порушувати свiй чин i безбоязно переступати встановленi йому межi. Треба знати, як бездушнi речi дотримуються цих встановлених меж. Так, буряне море, пiднiмаючись на сусiдку — землю i обрушуючись, соромиться пiску i не любить переступати певних меж; як кiнь вуздою стримується, так i море, знаючи неписаний закон, пiском накреслений, повертається до своïх меж. I рiки, як влаштованi спочатку, так i течуть; i джерельця б'ють, i колодязi дають потрiбне чоловiкам i жiнкам. I всi години часу по порядку один за одним проходять; за тим же законом днi i ночi зберiгають свiй чин: коли довшають — не хваляться, а скорочуються — не плачуть; без суперечки приймають дане i вiддають, що повиннi вiддати. I ось ще що показує мудрiсть i силу Творця: адже нi земля, яка тисячi рокiв обробляється, засiвається, годує плодами своïми, мочиться дощем i снiгом, обпалюється сонцем, нiколи не бiднiє, але приносить землеробам щедрий урожай. I море, звiдки хмари беруть вологу й дощi народжують, щоб вiддати землi, нiяк не зменшується, не висихає нiяк, также i не збiльшується, приймаючи численнi рiки, що впадають у нього. А звiдки ж витоки рiк беруться? I чому сонце не висушує усе те, що мокре? Нi болiт, нi водоймищ, обминає i нашi тiла. Iз слова шостого дня Бiдна людина чи мандрiвник, прийшовши здалеку до огорожi княжого палацу i побачивши його, дивується, захоплюється, розпитує. Заходить до середини i бачить з обох бокiв хороми, оздобленi каменем i деревом рiзьбленим, а потiм, до палацу ввiйшовши i побачивши високi палати й церкви, багато прикрашенi каменем, деревом i живописом, а всерединi мармуром, мiддю, срiблом i золотом, не знає, з чим ïх зрiвняти, бо не бачив вiн у своïй землi нiчого, крiм убогих хатин, i, як безумний, дивується цьому тут (Дослiдники вважають, що Iоанн описав справжнiй палац болгарського князя Сiмеона). А якщо трапиться йому i князя побачити, що сидить в убраннi, осипаному бiсером, з гривною оздобленою на шиï й обручами на руцi, поясом червоним пiдперезаного i з мечем золотим, а з двох бокiв його бояр, що стоять в золотих гривнах, поясах i браслетах, тодi якщо хто спитає його пiсля повернення в свою землю, кажучи: Що ти там бачив?, — скаже: Незнаю, як вам розповiсти про це. Лише своïми очима можна достойно подивуватися тiй красi. Так же i я не можу гiдно розповiсти про той добрий устрiй i чин, але кожен iз вас сам, очима тiлесними дивлячись i розумом безтiлесним домислюючи, бiльше i з кращим знанням справи можуть подивуватися собi. Адже своï очi нiколи не обманять, хоч i тi iнколи помиляються. Однак вони ж повiдомлюють краще за iнших. Побачивши небо, прикрашене зорями, сонцем i мiсяцем, i землю — злаками i деревами, i море, рибами всякими наповнене, бiсером i рiзними чудесами, i переходячи до людини, не можу не дивуватися i не можу зрозумiти, звiдки в такому малому тiлi такi високi думки, здатнi обiйти всю землю i вище небес зiйти. До чого прив'язаний розум той? Як, виходячи з тiла, проходить вiн сфери одна за другою, проходить повiтря i проминає хмари, сонце, мiсяць, i всi пояси, i зорi, ефiр, i всi небеса, i в той же час знову опиняється в своєму тiлi? На яких крилах вiн злетiв? Яким шляхом прилетiв? Не можна прослiдкувати. Тiльки й знаю, що говорити разом з Давидом: Здивувався розум твiй, мною укрiпився, не здатний проти нього, Звеселив мене, Господи, творiнням своïм, iдiлам рук твоïх я возрадуюсь, бо Возвеличились дiла твоï, Господи; все пре-мудростiю сотворив.

Метки ПЕРЕКЛАДНА СВIТСЬКА ЛIТЕРАТУРА, ШЕСТОДНЄВ IОАННА ЕКЗАРХА, ПРИРОДНИЧО-НАУКОВI ТВОРИ, твiр, стислий, короткий, скорочено, уривки, основна, думка, переказ
ШЕСТОДНЄВ IОАННА ЕКЗАРХА


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация